ЧУБЧИК
Жили собі шпаки. Батько і мати маленьким їсти носили, співати по-шпачиному навчали. Злагода й мир панували в шпаківні.
У найменшенького шпаченяти був невеликий чубчик. Тож і назвали його
Чубчиком. Чубаті шпаки — дивина. Тож Чубчик так запишався, що почав із
зневагою ставитися до своїх братиків і сестричок.
Одного ранку Чубчик почув спів соловейків, які витьохкували в саду. І так
йому сподобався той спів, що аж самому захотілося так заспівати.
— Мамо, я хочу соловейком стати, — сказав Чубчик.
— Соловейком, сину, треба народитися, — пояснила шпачиха.
— А я хочу навчитися так гарно співати, як солов'ї! — наполягав Чубчик.
— Спочатку навчися свистіти по-шпачиному, — промовила мати.
— Набрид мені ваш свист! — гукнув Чубчик на весь сад. — Не хочу довіку
вас чути!
— Сину, хіба так можна про свій рід казати? — злякано просвистіла
шпачиха.
— Не хочу такого роду! — кричав шпачок. — Вас і люди не слухають так, як
соловейків.
— Що ти говориш, сину, — промовила зі сльозами на очах мати. — Ранньою
весною прилітаємо ми, коли снігу ще багато на полях і в лісах. Як радіють
діти і дорослі, коли почують наш свист. Люди кажуть, що на крилах ми їм
весну несемо. Хіба цим не треба пишатися? Хіба наш спів гірший, ніж в
інших птахів?
Довго шпачиха навчала розуму сина. Та Чубчик не слухав. Змахнув крильми
— і подався в садок до Соловейка. Знайшов там найстаршого Солов'я, який
сидів на гілці бузини, привітався й попросив:
— Соловейку, навчи мене співати по-своєму.
Соловейко здивовано глянув на Чубчика й запитав:
— Чого це тобі раптом захотілося по-солов'їному співати?
— Бо набридли мені шпаки з їхнім свистом, — відповів Чубчик. — Мені до
вподоби солов'їна пісня, якою ваш рід людей звеселяє.
— Ще не чув, щоб пташки цуралися свого роду, — поважно промовив
Соловейко. — Бо споконвіку так ведеться, що шпак співає по-шпачиному, а
соловей — по-солов'їному. Але коли тобі так захотілося навчитися співати
по-нашому, то зоставайся.
Усю весну навчався в Соловейка Чубчик, та нічого в нього не виходило.
Він розучився свистіти по-шпачиному і не навчився співати по-солов'їному.
Тільки й того, що запам'ятав «тьох-тьох-тьох».
Потім Чубчик усе літо вчився в інших птахів. У Синиці, у Ворони і в
Горобців. Та вивчив лише «цінь-цінь», «кра- кра», «жив-жив».
Шпачкові здалося, що тепер він найрозумніший серед птахів.
Якось Чубчик побачив на ясені силу-силенну шпаків. Вони висвистували
один поперед одного, бо прощалися з рідним краєм до наступної весни.
Збиралися у вирій.
Прилетів до них і Чубчик. Він гордо глянув на батька й матір, братів і
сестер, сів на самісінький вершечок осокора і заверещав:
— Фіють-фіють, кра-кра-кра, тьох-тьох-тьох, жив-жив, цінь-цінь, жив-жив,
кра!
Шпаки принишкли, слухаючи Чубчика. А коли той утомився верещати,
птахи так зареготали, що аж затремтіли дерева. Соловей сміявся, аж за боки
брався. У синиць від реготу аж сльози виступили на очах, а горобці так
похрипли, що не могли й слова вимовити. Чубчик із сорому ледь не звалився
з осокора. Присоромлений, осміяний, він повернувся додому.
— Що будемо робити, сину? — запитали батьки.
— Буду слухати вас.
— Хоч і пізно, сину, але добре, що за розум нарешті берешся.
(За Миколою Магерою)
Прізвище, ім'я_______________________________________
Виконай завдання
1. Як називається короткий, найчастіше віршований, твір повчального
змісту?
А казка
Б вірш
В байка
2. У якій зі збірок ти розмістиш цей твір?
А у збірці казок про тварин
Б у збірці оповідань про тварин
В у збірці оповідань про природу
3. Що засуджується у творі?
А зарозумілість, надмірно висока думка про себе
Б зневажливе ставлення до своєї рідної мови
В зневажливе ставлення до інших
4. Визнач головну думку твору.
А Любов до рідного краю.
Б Любов до батьків.
В Любов до рідної мови, бажання розмовляти нею.
5. Хто є головним героєм твору?
А Соловейко
Б шпачок Чубчик
В шпачиха
6. Віднови послідовність подій у творі.
__ Чубчик покидає свою родину.
__ Навчання в інших птахів.
__ Навчання в Солов'я.
__ Дружна сім'я шпаків.
__ Шпачиний спів — рідний спів.
__ Ганебний виступ Чубчика перед птахами.
7. Прочитай вислови і запиши, кого з героїв твору стосуються ці слова.
Реготали так, що аж затремтіли дерева — шпаки;
У них від реготу аж сльози виступили на очах — синиці;
Так сміявся, аж за боки брався — соловей;
Від сміху так похрипли, що не могли й слова вимовити — горобці.
8. Запиши, як ставився молоденький шпачок до рідної пісні спочатку? Чи
змінив він свою думку
згодом?______________________________________________________
__________________________________________________________________
Джерело: https://svitlanadanilenko.blogspot.com/p/4_19.html
Немає коментарів:
Дописати коментар